Чорне небо без жодної зірки чи променю сонця, на тлі якого застигло за секунди до кінця світу колосальне цунамі. У підніжжі впало кілька поламаних тіл: уві сні Мічіру не вдавалось порахувати їх. Єдина жива істота стояла лицем до смерті зі стиснутими кулаками. Мічіру не розуміла звідки, та знала і про кулаки, і про волосся, і про колір очей — вологого моху, а ще те, що бачила цю сцену чиїмись чужими очима.