Дівка не снасть – полежить, та і з’їдять.
Збірка афоризмів Мінако Аіно, том III
Всупереч видінню владної руки, що розводить поволі її коліна, Харука запропонувала дівчині, дещо цим розчарованій, пасажирське місце за спинкою свого, водійського крісла:
— Тут ви будете в цілковитій безпеці.
Кайо посовалася білим шкіряним сидінням, на що її вульва відізвалася щемлячим майже-болем. Мічіру стисла стегна. Вона не вимовила й слова відтоді, як Тено взяла її під лікоть і повела до виходу з пишної зали основного корпусу. Лишаючи свято на свою честь за спиною Мічіру навіть не озирнулася. Слова Міни осягнули її душі, заповнили хтивою темрявою… Мічіру розмірковувала про спосіб, в який Тено виконає її заповітне бажання. «Пальцями? Чи може…», — дівчина облизала нижню губу. Вона уявила себе зі скутими кистями та щиколотками — безпорадною, вразливо оголеною. А над собою — убрану в шкіряний пояс із закріпленим на ньому ребристим, блискучим від лубриканту страпоном Харуку. Нараз Мічіру змішалася. Великі очі змінили колір з глибокого синього до похмурого сірого. Полоханими метеликами затріпотіли пишні від народження вії. Важкий вузол зібраного на потилиці волосся відтягнув голову назад. Несвідома своїх дій дівчина підібгала під себе ноги, збираючись підкласти під сідниці, та схаменулася. Мічіру втомлено прихилила чоло до льоду скла. Охайні мушлі її вух спітніли зсередини. У скронях застукав молоточок, у грудях — високих, повних, ще непідвладних земному тяжінню — невидима долоня здушила серце.
Срібляста Tesla мчала узбережжям морської затоки. На подив порожню трасу охопила щільна імла, що її ідеальної краплі форма кабіни пробивала навиліт. Світло протитуманних фар пронизало химерні обриси віддалених скель, які були метою їхньої подорожі. Плавний хід заперечував наявність дорожнього покриття під колесами. Швидкість на перетині людських та фізичних законів перетворила вояж електрокаром на політ космічним човном. Думки Мічіру неслися так само, в безмежному просторі, нестримні, приголомшені.
До знайомства з Міною Мічіру вважала, що ділити ліжко має сенс лиш для того, аби засвідчити кохання. Бо любов, як і будь-яке почуття, потребує часу, щоби розвинутись та набути смислів. Попри шалені фантазії про секс із Тено, досі Кайо тримала себе в руках. Нечемні коментарі Аіно загнали скалку в високу міцну стіну, якою Мічіру відгородила свої бажання та мрії від реального світу. Батьки Мічіру покладали на єдину доньку великі надії, але бачили її майбутнє виключно у контексті вдалого шлюбу. На музичну кар’єру Мічіру не зважали. Не допускали й думки про незалежність чи непослух. Але Мічіру так багато, так старанно працювала! Невже ж вона не заслуговує на малесеньке заохочення? Очевидно, що ніякого продовження з Тено-сан бути не може. Та є сьогодні…
Зрештою, ніхто не дізнається.
Міна має безліч вад, проте таємниці зберігала незрадливо, як могила. Тому про неї направду ніхто нічого не знав. Якщо вірити поголосу, флейтистка використовувала обізнаність в інтимних питаннях з користю для навчання. Міні приписували роман з ректором; старшим. Мічіру дозволяла собі привілей бути до Аіно поблажливою. Чарівна, невимушена у спілкуванні юна жінка, що виблискує на світських раутах. І не дурна! Час від часу Аіно робила доповіді на тему походження ірландської флейти, за класом якої навчалася у професора-англійця. Той дід — вибагливий як Сфінкс з його вічними загадками, був одностайно проголошений абсолютно непідкупним. То ж це спростовує чутки?.. На світських раутах, які відвідувала з благословіння та у компанії свого ректора, Міна мимохіть зважувала мелізматику і пентатоніку в сучасному вокальному мистецтві. Її фірмові переінакшені прислів’я свідчили на користь ерудиції та непересічного почуття гумору. Тож, навіщо красуні-розумниці злягатися зі якимсь старим хріном?
За півтори години від початку подорожі, автомобіль сповільнив хід. Нарешті, зупинився під грізного виду архітектурною химерою. Мічіру затріпотіла, коли Харука відчинила дверцята для неї. Тено запропонувала руку, щоб допомогти підопічній вибратися з авто. Кайо овіяв льодяний подих осені. Під ногами понад краєм прірви вигравали величезні хвилі. Харука супроводила дівчину до невиразного входу в схожу на бункер споруду і розчинила перед нею двері, за якими була сама лиш пітьма.
— Прошу вас, Кайо-сан, — Мічіру прошмигнула всередину порталу, обґрунтовано побоюючись зовсім не метафоричного перетворення сукні на гарбуз задовго до опівночі.
Через щільний шар хмар в низькому, темно-сірому небі Мічіру не побачила обіцяної, другої за місяць повні. Харука замкнула схожі на браму двері, лишивши негоду назовні та зоставшись сам на сам із Кайо в особняку, наче на безлюдному острові.
Щойно адаптувалася до мерехтіння розкиданих де-не-де джерел штучного освітлення, Мічіру оцінила обставу експертним поглядом. Цей будинок коштував дуже дорого. Батько Мічіру, засновник та власник архітектурного бюро, відвідував різного штибу дизайнерські та арттусовки, і запрошував дочку для супроводу і… декорації. Кайо-молодша перехоплювала увагу, надаючи батькові можливість укласти із розгубленими партнерами найбільш вигідні контракти на сміховинних умовах.
Шершаві, фарбовані в темний колір стіни чорними хащами оточили мінімалістичний набір світлих меблів кожної із просторих зал, крізь які Харука вела Мічіру. На дівчину справила враження бібліотека. Стелажі сягали високої стелі та простягалися так далеко, що виглядали нескінченним, а корінці — паперові, шкіряні й, о, дивина! кам’яні? — рясніли назвами невідомими мовами.
Широкі сходи без поруччя привели їх на другий поверх. Харука лаконічно, в стилі обстанови коментувала інтер’єр. Слухаючи її хриплий голос Мічіру наново збудилася. Скоро вона перестала сприймати значення слів, які мовила Тено, й думками зосередилася на постаті самої господині. Кайо геть не тямила, що сприймає Тено як ідола лише через її шикарну зовнішність, але й приблизно не уявляла, що за нею приховано.
Гарна. Натуральна білявка. Вигнуті дугою брови, уривчасті скелі вилиць. Очі сіро-зелені, холодні як світанок, ледь-ледь розкосі. Шкіра дуже світла. Статура струнка, широкоплеча із в міру мускулистими руками, спиною, сідницями й ногами, що твердо стоять на землі. Мічіру не пригадувала, в якому виді спорту Харука побудувала професійну кар’єру, лиш те, що Тено встигла завершити її. Не заміжня, втім, це й неозброєним оком видно. З токійських мільярдерів до тридцяти років. Про Тено писала більшість світських видань, друкованих та онлайн, і ніхто не мав інформації щодо її особистого життя. Особливості фігури приховав стриманий костюм. Зрештою, Мічіру невдовзі побачить все на власні очі.
Прогулянка скінчилася посеред кімнати-студії, яка вмістила кухню, обідню зону та місця для відпочинку. Розкидані підлогою в продуманому хаосі великі подушки спокушали можливістю випростатися якнайзручніше і вельми еротично, нібито для того, щоби споглядати захід сонця крізь хвилясту, на третю частину скляну стіну приміщення.
— Прошу влаштовуватися, Кайо-сан. За двадцять хвилин буде вечеря.
— Чи можу я запропонувати свою поміч? — дивуючись собі пролепетала Мічіру.
Тено покачала головою, а її очі миттєво опалили щоки Кайо розливом.
— Пізніше.
* – ва́ба: 1. (перев. мисл.) те, чим принаджують рибу, птаха, звіра тощо; 2. те, що притягує до себе, спокушає, вабить.
Sailormoon-90 