Три ночи над Босфором. Ночь третья

Каменное небо на головой. Окна купола высотой в два-три человеческих роста — будто ребро скалы, по которому срывается в Айя Софию водопад света. Печати гигантов с вязью древнего языка на стенах и та же тайнопись — в орнаменте бесконечного паласа на полах залов, слитых в единый храм.

Їж мене. Частина друга. Ва́ба*

Лишаючи свято на свою честь за спиною Мічіру навіть не озирнулася. Слова Міни осягнули її душі, заповнили хтивою темрявою... Мічіру розмірковувала про спосіб, в який Тено виконає її заповітне бажання. «Пальцями? Чи може...»...