Їж мене. Частина друга. Ва́ба*

Лишаючи свято на свою честь за спиною Мічіру навіть не озирнулася. Слова Міни осягнули її душі, заповнили хтивою темрявою... Мічіру розмірковувала про спосіб, в який Тено виконає її заповітне бажання. «Пальцями? Чи може...», — дівчина облизала нижню губу. Вона уявила себе зі скутими кистями та щиколотками — безпорадною, вразливо оголеною. А над собою — убрану в шкіряний пояс із закріпленим на ньому ребристим, блискучим від лубриканту страпоном Харуку. Нараз Мічіру змішалася.

Їж мене. Частина перша. Ло́ви

Чорне небо без жодної зірки чи променю сонця, на тлі якого застигло за секунди до кінця світу колосальне цунамі. У підніжжі впало кілька поламаних тіл: уві сні Мічіру не вдавалось порахувати їх. Єдина жива істота стояла лицем до смерті зі стиснутими кулаками. Мічіру не розуміла звідки, та знала і про кулаки, і про волосся, і про колір очей — вологого моху, а ще те, що бачила цю сцену чиїмись чужими очима.